1. Близько 100 тис. дітей  знаходяться в інституціях, 92% з них – мають батьків, не позбавлених батьківських прав (потребують повернення у сім’ї за умови гарантування їх безпеки та прав, а також доступу до необхідних медичних, освітніх, соціальних та реабілітаційних послуг, або отримання статусу позбавлених батьківського піклування у зв’язку із встановленням неспроможності батьків їх виховувати);

2. 8,8 тис. дітей протягом 2018 року перебувало у притулках для дітей та центрах соціально-психологічної реабілітації дітей;

3. 13,5 тис. дітей виявлено протягом 2018 року в стані гострого неблагополуччя, з яких 4,5 тис. дітей вилучено із небезпечного середовища;

4. 4,727 тис. дітей потерпіло від кримінальних правопорушень, у тому числі 1,4 тис. дітей - від тяжких та особливо тяжких злочинів (серед зареєстрованих поліцією кримінальних правопорушень 433 – це злочини проти статевої свободи та недоторканості дітей);

5. 70 тис. дітей мають статус дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, з них 64 тис. дітей виховуються у сімейних формах виховання, 4,6 тис. дітей – в інституціях, інші 2,7 тис. дітей – навчаються та проживають у професійно-технічних, вищих навчальних закладах, відбувають покарання в місцях позбавлення волі, тримаються під вартою;

6. 510 тис. дітей  – проживають у сім’ях зі статусом малозабезпечених;

7. 359 тис. дітей – виховуються у сім’ях  зі статусом одинокої матері

1. Відсутність достатньої кількості соціальних працівників, фахівців із соціальної роботи на рівні громад призводить до неможливості вчасного виявлення проблем у сім’ях з дітьми та надання їм допомоги з їх вирішенням, як наслідок – збільшення кількості сімей та дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, потрапляння дітей до інституцій, жорстоке поводження з ними, у тому числі домашнє насильство.

2. Низька спроможність та практична відсутність відповідальності органів місцевого самоврядування, що є органами опіки та піклування, за забезпечення прав дітей на своїй території, в першу чергу на виховання в сім’ї в безпечному середовищі (в усіх райдержадміністраціях та містах обласного значення утворені та функціонують служби у справах дітей, проте їх кадрового ресурсу не вистачає для забезпечення належного рівня соціального захисту дітей відповідної території Так, станом на 01.01.2019 в Україні нараховувалось 7 241 261 дитина, а у службах у справах дітей – 2987 штатних одиниць, зафіксовані випадки, де в райдержадміністраціях у таких службах працювали   1–2 працівника. Водночас  станом на 01.08.2019 утворено лише 183 служби у справах дітей з-поміж 936 ОТГ (тільки 19,5 %);

3. Тривалий розгляд судами справ щодо позбавлення батьківських прав, відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, тенденції останніх років щодо відмов у задоволенні відповідних позовних вимог всупереч інтересам дитини (призводять до відсутності можливості надати належний захист дітям, яким загрожує небезпека, які страждають від жорстокого поводження, експлуатації, або тривалий час перебувають в інтернатах без належного догляду батьків, в подальшому  таким дітям неможливо надати статус дитини, позбавленої батьківського піклування,  та організувати їх утримання та належний догляд в сім’ях громадян);

4. Інституційне  виховання дітей  (цілодобове перебування  у соціальній ізоляції, відсутність прихильності до значущого дорослого, відірваність  від своєї територіальної громади, відсутність особистого простору, обмежене спілкування,  що в свою чергу впливає на здатність інтегруватися в суспільстві  після виходу з інституції, тільки близько 10 % таких дітей  можуть соціалізуватися в подальшому)

1. За період незалежності України із 1991 року по 2018-й чисельність дітей зменшилась на  40%;

2. Стабільно зменшується коефіцієнт шлюбності (порівняно з 2014 роком він зменшився з 6,9 на тисячу наявного населення до 6,0);  

3. Підвищується загальний рівень розлучуваності (відповідний коефіцієнт у 2014 році становив 3,0 розлучення на 1 000 наявного населення, а у 2018 році – 3,9); 

3. Знижується рівень народжуваності: у 2018 році порівняно із 2014 роком кількість народжених дітей зменшилася з 465,9 тис. осіб до 335,9 тис. дітей;

4. Спостерігається поступове зростання кількісного показника неповних сімей (починаючи з 2014 року кожна п’ята дитина в Україні народжується поза шлюбом);

5. Попри зменшення кількості дитячого населення щороку близько 10 тис. дітей залишаються без батьківського піклування, зокрема, через безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх обов’язків, вживання батьками алкоголю, наркотичних засобів, жорстоке поводження з дитиною, інші сімейні скрути;

6. Кількість дітей в інституціях, незважаючи на зменшення кількості дитячого населення, не зменшується. З 2010 до 2018 кількість дітей в інтернатах залишається сталою на рівні 100 тисяч